Перевести статью на русский

Не судите никогда о литературе, моя добрая милая маменька…
Знаете ли вы, в какой можно попасть просак…
Итак, не говорите о ней. Если вас спросят – отвечайте,
но отвечайте односложно
и переменяйте тотчас разговоры на другое.

Н. Гоголь

“Відчуття сучасності”, на яке претендували прогресисти 1920-х років, не допомогло їм зауважити переможну ходу нової марксистської секти сталінського зразка, яка невдовзі стала “єдино вірним” варіантом не лише марксизму, але будь-якої ідеології взагалі. “Клевещущих козлов не рассмотрел я драки”, – як значив О.Мандельштам, описуючи “невраховану” метаморфозу марксизму в СРСР. (more…)

Перевести статью на русский

Нельзя строить государство,
одновременно разрушая общество.
Ю. Олеша

Життя цього відомого промисловця завершилося трагічно. Чесно кажучи, смерть турботливого батька родини була заздалегідь передбачена, маючи цілком символічний, мовити б, “український” характер. Втім, за теперішнього часу глобального зубожіння людської моралі й занепаду питомих основ не те що християнської, але будь-якої громадської етики, нам важко уявити собі, що ж мусив відчувати свідомий християнин, який вирішив покінчити життя самогубством. (more…)

Критик – завжди психіатр. Коли ж в ролі пацієнта опиняється інший критик, або, не доведи Господи, він сам, то результат такої затії часом нагадує пародію на психоаналіз. Це коли пацієнт несподівано встає з канапи й каже, що ніяких снів він не бачив, все вигадав, і жодного батька, винного у ранньому сексуальному насильстві, ніколи не існувало.

Позиція аутсайдера – ось те, що неминуче єднає при згаданому розкладі промовця і слухача, себто пацієнта. Чи людина – критик? Вона “тварь дрожащая или право имеет”? Вічні, дражливі питання. (more…)

Всю жизнь я быть хотел как все,
Но век в своей красе
Сильнее моего нытья
И хочет быть, как я.
Б.Пастернак

Жоден з його геніальних проектів пізнього часу не був реалізований. У рідному Харкові цього класика українського авангарду взагалі вважали міським божевільним. Воюючи з партійним начальством, він вхолосту оформлював соціалістичний побут, складаючи проекти на горищі. (more…)

С изобретением радио
ожидалось наступление всеобщего счастья.
И вот радио есть, а счастья почему-то нет.
И. Ильф. Записные книжки

Деякі речі з нашого “незалежного” сьогодення свідчать про те, що кожен з нас, живучи у черговій “сім’ї вільній, новій” (де, наче у дитбудинку чи в супермаркеті, існують старші й молодші, але нема батька з матір’ю), так само має свою власну Україну і своє власне минуле. “Знаєш, – казав Осип Мандельштам своїй дружині на початку 1930-х років, – якщо коли-небудь і був золотий вік, то лише – дев’ятнадцятий. Тільки ми про це не знали”. Зрештою, ми багато чого не знали у черговому, “майданному” зриві ентузіазму, який завжди існував не лише у нашому минулому житті. (more…)

Повернулись мы и трах… нет города.
Мысль одна вверх другая под ноги, крест на крест.
Пустоты да шары, ещё трапеция видна.
Жизни нет. Всё.
Д. Хармс

Чи знаєте ви, як вирішуються будь-які важливі питання нагорі? Непосвяченим у залаштункові подробиці наського комунгоспу може здаватися, що якось поважно чи виважено: в результаті нарад, симпозіумів і конференцій. Насправді ж всі рішення про черговий бєспрєдєл з дерибаном за всі часи приймалися за одну орденоносну мить. (more…)

Бездумне мавпування “європейського” трибу життя споконвіку було головною проблемою нашої культури. “Вся справа в тім, як ми цей процес обевропеювання, опанування культури переходитимем: як учні, як несвідомі провінціали, що помічають і копіюють зовнішнє – чи як люди дозрілі і тямущі, що знають природу, дух і наслідки засвоюваних явищ і беруть їх зсередини, в їх культурному єстві”, – застерігав у 1920-х Микола Зеров. (more…)

До свого століття він не дожив лише кілька років, тому в поважний ювілей повірити доволі важко. З його колишніми друзями легше. Велимір Хлєбников? Зрозуміло, давно помер. Але ж Василь Єрмілов або Марія Синякова? Не кажучи вже про Бабеля чи Катаєва, з якими доля зводила на творчому шляху. Більшість з них відійшла у вічність відносно недавно. Тож справа не в тривалості життя, а в тому, як деякі “ювілейні” речі нагадують нам про те, що людина подарувала нам своє полум’яне життя в мистецтві, а ми йому віддячили фактичним забуттям.

Розпочиналося все дуже романтично. (more…)

Я тепер спокійний за майбутнє,
Я цілком новий сприймаю побут,
У моїх знайомих відновили
Щосуботи – по десятій – пульку!
Є. Плужник

Наша свідомість міфологізована у набагато більшій мірі, ніж ми уявляємо. Наприклад, не лише давню історію ми знаємо здебільшого з казок та переказів: дешева ковбаса і “своє пиво” переважа­ють у тих свідоцтвах минулої доби. Воно й не дивно, коли зважити на те, що в цій країні у різних людей були різні батьківщини й різне минуле. Відповідно, маємо різне сучасне і майбутнє життя. (more…)

А помните? Туземною богиней
Смотрели вы умно и горячо,
И косы падали вечерней голубиней
На ваше смуглое плечо…
В. Хлебников

Знаєте, в чому особливість авангарду? Це мистецтво було домашнім і виникло суто “сімейно” – родина Бурлюків з Маяковським, Ліфшицем і Кручених, легендарні пари: Гуро – Матюшин, Розанова – Кручоних, Гончарова – Ларіонов. Більшість модерністів навіть іменами по-батькові закинуті в патріархальну глибину: Татлін – Євграфович, Кузнецов – Варфоломієвич, Борисов-Мусатов – Ельпідифорович. (more…)

Потрібні добрі автори, яким можна було б вірити,
добрі вчителі, яких хотілося б слухати,
добрі редактори, які забезпечують належний рівень.
Де їх узяти?
Є. Сверстюк

З перебігом життєвих подій на очі стає наявність певного часового кордону, що відокремлює теперішнє царство абсурду від класики ковбасного минулого. І співпадає він з тріумфом багатьох речей, з яких складається сучасна “незалежна” епоха. (more…)

У культовому фільмі Олівера Стоуна “The Doors” є сцена вечірки в нью-йоркському клубі, де Джіма Морісона знайомлять із королем тамтешньої богеми, художником Енді Варголом. Під час зустрічі він дарує Морісону золотий телефон, по якому нібито можна зателефонувати до самого Господа Бога.

Сам Варгол у фільмі Стоуна телефонувати до Всевишнього не наважується. “Я не знаю, що Йому сказати”, – кокетує він. (more…)

Л. Н. Толстой тихонько спрашивал ящерицу:
– Хорошо тебе, а?
И осторожно оглянувшись вокруг,
большой человек мира сего сознался ящерице:
– А мне – не хорошо.
М. Горький

Найбільш до експансії ідей “народництва” як предтечі більшовизму прислужився сьогоднішній ювіляр Л. Толстой (1828 – 1910). Ніхто з письмаків, окрім Гете, не мав такої слави, як цей “пророк”, обожнений сучасниками. (more…)

Часто я самотній, ніби Крузо.
В. Симоненко

Якось авторові сих рядків замовили огляд культурного життя слобідського краю: побут, тенденції, проблеми мистецького люду. Найважче виявилося не почати писати, оскільки, по-перше, таки було про що, а, по-друге, вимальовувалася спокуслива можливість асимілювати офіційні правду і брехню. Річ була зовсім в іншому. (more…)

Коли ви не читатимете своїх газет, хто ж їх читатиме?
Не німці і не росіяни, бо в них є свої газети.

М. Міхновський

З друкованим словом в Україні завжди було важкувато. Валуєвський циркуляр 1863-го року вкупі з Емським указом 1876-го, якими заборонялося “усе вкраїнське”, діяли до початку XX-го століття. Очікуваний маніфест про громадянські вольності 1905 року невдовзі заступили драконові “Тимчасові правила про друк”. Не дивно, що в цій круговерті досі не з’ясовано, яка ж україномовна газета в Україні була першою. (more…)